Підвищення рівня інформованості про мінну небезпеку на сході України — розповідають патрулі СММ

11 березня в Донецькій області, що на сході України, у шахтарському місті Вугледарі, населення якого становить близько 15 000 осіб, один 12-річний хлопчик ішов собі додому зі школи і підняв із землі якийсь невеличкий предмет. Невдовзі предмет вибухнув прямо в нього в руках. Коли приїхала поліція, посеред вулиці лежав загиблий хлопчик — чергова жертва з числа мирних жителів унаслідок конфлікту, який триває вже три роки.

Ця та інші схожі на неї історії — у центрі уваги 4 квітня, який ООН оголосила Міжнародним днем інформування про мінну небезпеку і допомоги в розмінуванні задля підвищення рівня обізнаності про наземні міни, досягнення прогресу на шляху до повного усунення мінної загрози, а також активізації зусиль із розмінування та вилучення вибухонебезпечних предметів наслідків війни.

Працівники Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні (СММ) вважають своїм першочерговим завданням підвищувати рівень інформованості про небезпечність наземних мін та інших вибухонебезпечних предметів. Ця тема піднімається як під час патрулювання, так і під час презентацій, що СММ проводить для школярів та інших груп населення. Щоб інформувати населення про небезпечність наземних мін і навчити жителів розрізняти різні типи мін, встановлених у їхньому регіоні протягом останніх трьох років, спостерігачі СММ роздають спеціальні брошури та календарі українською та російською мовами.

«Ми безпосередньо звертаємося до людей на контрольно-пропускних пунктах, у школах, на вулиці та в інших місцях, і це нам дає можливість інформувати їх про ризики, пов’язані з мінами. Часто громадяни самі інформують нас про наявність мін і снарядів, що не вибухнули», — зазначає Даріуш Банач, спеціаліст із протимінної діяльності, що працює у луганській команді спостерігачів.

В умовах нестабільності та непередбачуваності конфлікту робота з розмінування має велике значення і тому регулярно документується у щоденних звітах СММ. Спостерігачі і спеціалісти СММ із протимінної діяльності налагоджують діалог, щоб допомогти сторонам знизити рівень загрози від наземних мін та інших вибухонебезпечних предметів‑наслідків війни навколо населених пунктів і в місцях, де часто перебувають цивільні особи, наприклад, на контрольно-пропускних пунктах.

«У зв’язку з безперервними бойовими діями ці контрольно-пропускні пункти вже потрапляли під обстріли та заражені боєприпасами, які не вибухнули, що наражає на небезпеку як жителів, так і спостерігачів», — зазначає спеціаліст із протимінної діяльності, що працює у донецькій команді спостерігачів. — Коли снаряд, що не вибухнув, міститься на ділянці між двома позиціями, жодна зі сторін не проявляє ініціативи з його оперативного вилучення».

За інформацією Міжнародного комітету Червового Хреста, відтоді як всередині 2014 року розпочався конфлікт, щонайменше 250 осіб загинули, а 470 — зазнали поранень від вибухонебезпечних предметів‑наслідків війни. За статистикою HALO Trust, починаючи з грудня 2015 року щомісяця жертвами мін і саморобних вибухових пристроїв в середньому стають понад 50 осіб.

7 березня під час візиту команди спостерігачів СММ із Луганська до селища Родіна (частина міста Золоте) жителі розповіли членам патруля Місії про появу в населеному пункті після запеклих боїв чотирьох боєприпасів, що не вибухнули. Спостерігачі записали місцезнаходження вибухонебезпечних предметів і попередили жителів про значну небезпеку, яку становлять ці боєприпаси, що не вибухнули, враховуючи їхнє розміщення за 10 метрів від будинку.

СММ поінформувала Спільний центр із контролю та координації (СЦКК) та внесла ці дані до щоденного звіту. У свою чергу, СЦКК сприяв проведенню робіт із вилучення цих боєприпасів, що не вибухнули. Ці роботи провела група з розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій три дні потому.

Аналогічні зусилля донецької команди спостерігачів також мали успіх. Починаючи з серпня 2016 року команда регулярно відзначала у своїх звітах наявність мін і боєприпасів, що не вибухнули, на контрольно-пропускних пунктах. Зокрема, це стосується протитанкових мін на контрольному пункті в’їзду-виїзду «Мар’їнка». Починаючи з лютого ц. р. цих мін на КПВВ вже немає. Це є позитивним прикладом інформаційно-роз’яснювальної роботи, завдяки якій було вжито належних заходів тими, хто несе відповідальність за це.