Багатство в розмаїтті: патруль у Чернівецькій області

Незвично свіжий ранок серпня. Віолета, Ів і Костель — спостерігачі моніторингової команди СММ у Чернівцях на заході України — зігріваються кавою за обговоренням плану сьогоднішнього патрулювання з колегами Наталею й Андрієм. Попереду в них насичений день, котрий розпочнеться з візиту до Магали — села, де більшість населення становить румунська меншина. Команда спостерігатиме за подіями, пов’язаними із процесом децентралізації, а затим проведе зустріч із представниками єврейської громади в Чернівцях.

Патруль у складі 2 автомобілів вливається у ранковий рух транспорту, проїжджаючи повз історичні будівлі, зокрема знаменитий університет — об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Чернівецький національний університет заснували в 1875 році, коли місто було столицею Герцогства Буковини у складі Австро-Угорщини. Тоді місто називалося Черновиці. Це одна з його шести різних назв за останні два століття. Кожен наступний правитель говорив іншою мовою, і кожна мова залишала свій відбиток на самому місті, його назві та жителях.

Чернівці розташовані на відстані понад 1 000 кілометрів від Луганська, де працювали Ів і Віолета, коли приєдналися до Місії. Для Віолети, яка має 20-річний досвід роботи у сфері прав людини та сприяння налагодженню діалогу в її рідній Північній Македонії, а також в Ірландії, робота в Місії у Чернівцях є неоціненною.

«Це найменша область України за площею та водночас найбільш розмаїта, — каже Віолета, спостерігачка ірландсько-македонського походження, слідкуючи за дорогою. — 19-те та 20-те століття залишили свій слід у людській географії області, що стала домівкою для десятків різних громад. Її багатство полягає в розмаїтті мов, віросповідань і культур».

Із нею погоджується бельгієць Ів, який нещодавно переїхав до Чернівців із Сєвєродонецька.

«Тутешня діяльність СММ в галузі питань людського виміру відрізняється від роботи у постраждалих від конфлікту Донецькій та Луганській областях, — зазначає він. — На виконання нашого мандата ми взаємодіємо з місцевими органами влади та громадянським суспільством задля здійснення моніторингу дотримання прав і основоположних свобод людини, включно з правами людей, які належать до національних меншин, та надання підтримки їх дотриманню. Завдання, поставлені на сьогоднішнє патрулювання, відображають ті, які були доручені СММ відповідно до її мандата».

Автомобілі залишають межі міста, прямують на захід і, перетнувши річку Прут, невдовзі прибувають до місця призначення. Хоча Магала розташована лише за 7 кілометрів від Чернівців, та атмосфера тут відчувається інакшою.

Це поселення стало центром територіальної громади (ТГ), до якої входять п’ять сіл, де разом проживають як українці, так і члени румунської меншини — усі громадяни України.

«ТГ — це нові адміністративні одиниці, що утворилися у процесі децентралізації, який розпочався у 2014 році та під час якого населені пункти об’єдналися й отримали більше повноважень і фінансових ресурсів, — пояснює Віолета та додає, — Ця громада стала яскравою зіркою. Дві сільради — румунськомовна в Магалі та українськомовна в Рідківцях — вирішили співпрацювати тісніше та добровільно об’єдналися. У 2017 році ця громада значно випередила інші й більші громади в інших областях країни за темпами децентралізації».

Представниця ради ТГ Олена Нандриш пояснює, що об’єднання відкрило доступ до ресурсів, які дали можливість модернізувати чи розбудувати ключову інфраструктуру з нуля.

«Територіальна громада наразі має 3 школи та 6 дитячих садочків, а також 3 медичні заклади та 2 культурні центри. Ці установи відіграють важливу роль, зокрема і через те, що з 2008 року населення в п’ятьох селах збільшилося приблизно на 10 %, а відтак зросла потреба у наданні більшого обсягу послуг», — додає вона.

Пані Олена проводить команду СММ культурним центром Магали, у якому розміщені амфітеатр, що використовується для проведення засідань ради ТГ та інших культурних заходів, а також бібліотека та музей із предметами матеріальної культури кінця 1800-их.

Коли зустріч добігає кінця, команда Місії та пані Нандриш домовляються підтримувати зв’язок і найближчим часом зустрітися ще раз для обговорення подальших зрушень у рамках децентралізації.

Команда прямує назад до Чернівців, лишаючи позаду зелені пагорби.

«Робота над питаннями людського виміру приносить мені задоволення, — розмірковує Віолета вже в автомобілі. — Вона дає мені можливість застосовувати та підтримувати багатогалузевий і цілісний підхід до постійного розвитку людей, громад і установ».

Повернувшись до Чернівців, спостерігачі моніторингової команди прямують до офісу Чернівецького обласного благодійного фонду «Хесед-Шушана», де на них чекають представники єврейської громади.

Нині єврейська громада Чернівців невелика, однак лишається активною та динамічною, нараховуючи близько 1 500 осіб. Одна з чернівецьких шкіл пропонує викладання на івриті.

«До Другої світової війни євреї становили близько 40 % населення міста та були чудово інтегровані в його життя. На той час Чернівці були частиною Румунії, і завдяки тодішньому мерові, якій був румуном за національністю, від Голокосту було врятовано близько 20 тис. євреїв», — згадує один із лідерів громади Ілля Хочь.

Попрощавшись, команда Місії повертається до офісу.

«Ми розуміємо, що подібні зустрічі примножують цінність роботи Місії по всій країні», — зауважує Ів, проглядаючи нотатки із зустрічі.

Віолета, яка працює в СММ із 2016 року, киває. «Я радію, коли бачу, як люди різного походження процвітають у такому багатокультурному середовищі, як Чернівці, — додає вона. — Я отримую величезне задоволення від того, що можу зробити свій внесок у виконання мандата Місії — здійснювати моніторинг дотримання прав людини щодо осіб, які належать до національних меншин».