Мультикультуралізм як сила — у патрулі в Закарпатті

У теплий літній день офіс Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Івано-Франківську з самого ранку гуде наче вулик, оскільки команда спостерігачів готується вирушити у тривалий патруль до Закарпаття — найзахіднішої області України. Під час інструктажу з безпеки не зазначено жодних серйозних занепокоєнь, а контактна особа з місцевої поліції підтверджує, що ситуація в районі відповідальності — в Івано-Франківській, Тернопільській та Закарпатській областях — залишається спокійною. Девід, керівник команди, обговорює деталі маршруту і графік зустрічей із заступницею Голови Місії пані Антьє Ґраве, яка приєднується до дводенної подорожі.

«Ми здійснюємо регулярні п’ятиденні патрулі за системою ротації», — пояснює Девід, який 25 років прослужив у французькій армії. «Упродовж цих днів ми маємо чимало роботи, оскільки зустрічаємось із широким колом представників громадянського суспільства, зокрема із представниками груп захисту прав жінок, національних меншин і місцевої влади, будуючи важливі відносини».

На автостоянці Анатолій та Денес ретельно перевіряють три транспортні засоби — шини та допоміжне обладнання, зокрема аптечки, для тривалої подорожі. Прозорий щит між переднім і заднім сидіннями призначений для підсилення заходів щодо запобігання COVID‑19. Коли все готово, вони сідають за кермо автомобілів (Девід є третім водієм), і патруль вирушає з центру міста, де розташований офіс СММ, прямуючи на південний захід. Попереду шість годин подорожі звивистими дорогами: патруль підіймається на Карпатський гірський масив, рухаючись посеред лісів із срібних ялин та вкритих квітами альпійських лугів.

Закарпаття розташоване на перетині кордонів чотирьох країн — Румунії, Словацької Республіки, Угорщини та Республіки Польща — і його географічне положення сформувало його історію. Західні області України відрізняються найбільшою різноманітністю — Центральна Європа перед Другою світовою війною була плавильним котлом, перебуваючи в межах рухливих кордонів таких різних держав, як Австро-Угорська імперія, Польща та Румунія. Етнічне, релігійне і мовне різноманіття регіону віддзеркалює його історичну спадщину. Відповідно до мандата Місії, патруль має здійснювати моніторинг ситуації з меншинами — зокрема угорською, єврейською, ромською та румунською — через низку зустрічей з обласними органами влади, представниками громадянського суспільства та, власне, представниками національних меншин.

Читаючи документи й звіти в непростих умовах різких поворотів та вигинів дороги, заступниця Голови Місії Антьє каже, що саме цього візиту вона так довго очікувала. Маючи великій досвід у запобіганні та вирішенні конфліктів, захисті прав людини і питаннях розвитку, здебільшого в часи роботи з урядом Німеччини і ООН, вона працювала в таких країнах, як Афганістан і Гаїті.

«СММ має повноваження здійснювати моніторинг і підтримувати дотримання прав людини та основних свобод, включаючи права осіб, які належать до національних меншин», — пояснює вона. «Місія також покликана сприяти налагодженню діалогу на місцях для зменшення напруженості. Отже, під час копіткої роботи з моніторингу та звітування ми взаємодіємо з широким колом людей, що дозволяє нам стежити за подіями і, об’єднуючи різні елементи, отримувати цільну загальну картину ситуації».

Девід киває, погоджуючись з її словами. «Це дипломатія маленьких кроків, як ми це називаємо французькою», — каже він. «Ми спілкуємося з органами влади, як-то губернатори областей, щоб зрозуміти, як рішення, ухвалені на вищому рівні, втілюються на місцях. Ми також взаємодіємо з громадянським суспільством і громадами національних меншин, як, наприклад, із представниками угорської, єврейської та ромської громад, з якими ми зустрічаємося сьогодні і від яких можемо дізнатися, як ця політика впливає на кожну громаду».

Коли патруль в’їжджає до Ужгорода, міста із населенням в 115 000 мешканців, яке є обласним центром, він прямує до адміністрації, де команду спостерігачів вітають губернатор області Анатолій Полосков і його заступник Іштван Петрушка.

Мультикультуралізм є однією з переваг Закарпаття і основною рисою повсякденного життя, зазначає Полосков під час короткої розповіді команді про соціально-політичні події в області.

«Ми беремо участь у регулярних зустрічах із представниками кожної громади», — пояснює губернатор, додаючи, що ці зустрічі дають нагоду для вирішення проблем і обговорення співпраці з ключових питань, а також слугують важливим механізмом запобігання. Заступник губернатора Петрушка погоджується з цим — він є членом угорської громади, на яку припадає близько 12 % населення області.

Завершуючи активну годинну розмову, команда СММ полишає обласну адміністрацію, щоби зустрітися із представником ромської громади. Після прогулянки вулицями, багатими на історичне минуле, вони зустрічають Мирослава Хорвата, ромського активіста.

Пан Хорват працює в міській раді Ужгорода, де він представляє права ромів на Закарпатті, області з найбільшою кількістю представників ромської громади в Україні. Як поважний соціолог, пан Хорват каже, що урядова стратегія з прав ромів, яка встановлює цілі для інтеграції громади до 2030 року, забезпечує важливий план дій із підтримки громади. Однак, зазначає він, ще багато треба зробити, щоб захистити ромів від дискримінації та актів насильства. 

Під кінець зустрічі Девід і заступниця Голови місії пані Ґраве розмірковують над цінною інформацією, яку вони отримали і яку буде відображено у звітах патруля — одному із десятків, які щоденно складаються Місією.

«Поїздка на Закарпаття — це подорож сторінками книжки з історії Європи 20-го століття, де можна дізнатися, як вона вплинула на життя людей», — розмірковує Антьє Ґраве, коли патруль їде з області. «Після всіх зустрічей з’являється справжнє відчуття єднання і мирного співіснування, про які не пишуть в засобах масової інформації, але завдяки яким ця область процвітає».