Довга дорога додому

Виїхавши з патрульного центру у Краматорську, патруль на трьох машинах повертає праворуч. У другій машині за кермом Стів, із ним разом двоє колег: українка Людмила та італієць Пауло. «Допоки ми не доїхали до лінії зіткнення, найбільша загроза для нас то — дороги», — пояснює він. Наче на підтвердження його слів назустріч патрулю несеться «Лада», водій якої, вочевидь, був більш наляканий здоровенною ямою на дорозі, ніж п’ятитонним броньованим велетнем. 

Згодом на контрольному пункті в’їзду-виїзду в Майорську, де військовослужбовці перевіряють документи тисяч людей, які перетинають лінію зіткнення, патруль зупиняється. Але усі залишаються в машинах. Стів ознайомився з попередніми результатами спостереження за ніч, зафіксованими стаціонарною камерою СММ у Майорську, про які на ранковому брифінгу стисло розповів боснієць Хамдія, співробітник служби безпеки Місії. За спостереженнями колег із Києва, які чергували біля екранів моніторів, ніч у районі Майорська була спокійною, але ситуація може миттю змінитися. Стів привідкрив двері машини, аби вловити на слух чи зором будь-які ознаки непередбачуваної загрози.

Коли старша патруля Фіона повідомляє рацією, що «все чисто», більшість членів команди вирушає до місць відпочинку на КПВВ, де вони спілкуються з літніми людьми, які під час перетинання лінії зіткнення знаходять там прихисток від нестерпної спеки влітку та лютого холоду взимку. Чимало людей розповідають членам патруля, що долають цю дорогу кожні два місяці, щоб отримати пенсії, але не всім вдається завершити цю подорож. Так, за минулу зиму з природних причин померло понад 20 людей літнього віку. Їх немолодий організм не зміг витримати напружену поїздку, що передбачає суворі погодні умови, а також ризик потрапляння на міни та під можливі обстріли.

Стів разом з іншими водіями, Ференцом з Угорщини та Річардом зі Сполученого Королівства, залишаються біля машин. Він зв’язується рацією з колегами зі Світлодарська, щоб дізнатися про ситуацію в сусідньому Новолуганському — кінцевому пункті призначення за планом патрулювання. Новини невтішні. Протягом останніх кількох годин наш «контингент на місцях» фіксує в тому районі невпинні обстріли. Більш того, за повідомленнями, вже поранено одну цивільну особу. Старша патруля повинна вирішити, що робити далі, проте ситуація виявляється несприятливою для завершення патрулювання за планом. «Коли щось таке розгортається, неможливо передбачити, де і коли це скінчиться»,— каже Стів. Під час його семиденної ротації на передовій патрульній базі у Світлодарську йому самому довелось стати свідком ситуації, коли після того як неподалік випустили декілька мінометних мін, було відкрито артилерійський вогонь у відповідь.

У минулому Стів був санінструктором, наразі він — дипломований парамедик, і дуже добре знає, про що говорить. «Коли на власні очі бачив, що можуть заподіяти людям зброя та міни, то розумієш, що забагато знань про заходи безпеки не бува, — каже він. — Неможливо повністю уникнути ризику, втім, ми можемо знизити його рівень, що ми, власне, і робимо».

Старша патруля вирішує не їхати до Новолуганського, і замість цього вони вирушають до Луганського — селища, одного з багатьох, які, хоча й не розташовані на лінії зіткнення, проте все одно відчувають на собі її безпосередній вплив. Воно поза зоною досяжності більшості систем озброєння, і саме тому його жителі досі не поїхали, на відміну від інших місць, ближчих до епіцентру бойових дій. Навіть попри те, що припинили працювати вугільні шахти, які забезпечували їх роботою, і земля, що колись була житницею Європи, наразі ледь животіє, вони відмовляються залишати свої домівки, де жили цілі покоління їхніх сімей.

Після спілкування з людьми та уточнення даних про зміни в ситуації в цьому населеному пункті, що їх збирає команда (багатьма цими даними ми ділимося з гуманітарними організаціями), Стів і його патруль повертається на базу. «Сумно, —зазначає він. — Перетинаєш лінію зіткнення і бачиш там таких самих людей, у точнісінько такій самій ситуації — людей, які просто намагаються налагодити своє життя». І, зосередившись на дорозі, щоб довезти патруль у повній безпеці, з особливою обережністю оминаючи ями та «лади», він додає: «А ось це все нікому не потрібно».