Будуємо довгострокові стосунки

Ранок п’ятниці, небо над Дніпром без жодної хмаринки. Весна прокидається, і яскраве сонячне проміння розтоплює останні крижини на берегах річки, що протікає через місто.

В офісі СММ до виїзду на чергове патрулювання готуються Дарлін зі Сполучених Штатів, її колега Фарахноз родом із Таджикистану та Олександр, який працює перекладачем у місцевій команді.

Інструктаж для колег проводить Дарлін, яка має чи не найбільший досвід роботи в СММ як спостерігачка. Сьогодні вона разом із Фарахноз та Олександром відвідають центр для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у Кам’янському, що на північний захід від Дніпра. «Ми відвідаємо центр для ВПО та поцікавимося у місцевих мешканців про соціально-економічну ситуацію», — говорить Дарлін.

Моніторинг впливу конфлікту на цивільне населення, зокрема ВПО, є одним із головних завдань моніторингової команди СММ, що базується у Дніпрі. Ще у 2014 році сотні тисяч людей виїхали з охоплених конфліктом районів Донецької та Луганської областей, залишивши свої домівки в пошуках прихистку в нових та подекуди віддалених регіонах країни. За офіційними даними, у різних частинах країни проживають приблизно 1,5 млн ВПО. Більшість із них — жінки, та багато хто досі перебуває в центрах компактного проживання поблизу Дніпра.

Патруль пробирається крізь ранкові затори широкими бульварами міста. Дорогою Олександр розповідає про кількість ВПО в регіоні. «У трьох областях розташовані 6 центрів компактного проживання,— зауважує він. — У Дніпропетровській області зареєстровано близько 73 000 ВПО, у Запорізькій — 56 000, а у місті Кропивницькому — понад 6 000 осіб». Масштаб цієї проблеми в регіоні вражає його колег.

За годину Дарлін, Фарахноз та Олександр дістаються до Кам’янського. У місті, назва якого, за однією з гіпотез, походить від слова «камінь», працюють кілька підприємств металургійної та хімічної промисловості. Центр для ВПО розташований десь посеред радянських багатоповерхівок. Між житловими модулями, злегка погойдуючись на розтягнутих мотузках, сушиться прання та висять м’які іграшки.

На вході команду СММ зустрічає пані Ольга, яка керує цим центром. Настільки душевний прийом, що усім відразу зрозуміло — Дарлін, Фарахноз та Олександр тут не чужі. Проте налагодити такі приязні стосунки було нелегко.

Дарлін пригадує: «Пройшло досить багато часу, доки люди по-справжньому заговорили до нас. У розмові з ВПО вам необхідно налагодити з ними контакт. Перед тим як люди почнуть вам відкриватися, вам потрібно пройти довгу звивисту дорогу».

Завдяки регулярним відвідуванням та особистим зустрічам дніпровській команді вдалося терпеливо налагодити стосунки з мешканцями центру. «Ми просто сідаємо та слухаємо історії цих людей, звідки вони родом, чому вони залишили свої домівки та чим вони живуть з того часу», — розповідає Олександр.

Після невеличкої прогулянки територією команда СММ цікавиться про стан справ у центрі з моменту їхнього останнього візиту. Ольга розповідає, що наразі в центрі проживають 211 ВПО з Донецької та Луганської областей: 84 жінки, 76 чоловіків і 51 дитина. Серед них є матері-одиначки та пенсіонери.

Ще до початку конфлікту багато хто з них вважалися найбільш уразливою верствою населення. «Якби моторошно це не звучало, але ВПО вже освоїлися тут, люди вже звикли до цього місця та обставин», — каже Ольга.

«Не слід забувати, що такі центри виділялися не для постійного проживання, проте деякі ВПО проживають у центрі вже 6 чи 7 років», — додає Олександр.

Найактуальнішою (але не єдиною) проблемою для ВПО є питання постійного та стабільного житла. Для кращої інтеграції важливу роль відіграють стосунки із приймаючою громадою. Часто ВПО складно знайти роботу, оскільки багато роботодавців вважають, що через певний період часу вони можуть поїхати звідси. Схожі проблеми і з наявністю місць у дитячих садках для дітей ВПО.

Усі ці речі, звичайно, свідчать про неймовірні виклики, які постали перед ВПО, але найбільше занепокоєння, на думку Дарлін, викликає їхній емоційний стан. «Багато ВПО пережили травми, але не надто активно звертаються за допомогою, особливо чоловіки. У місцевій громаді може скластися неправильне уявлення, якщо вони дізнаються про похід до психолога».

Команда СММ потихеньку завершує розмову і прощається з Ольгою та деякими іншими мешканцями центру.

Дорогою назад до Дніпра вони розмірковують над тим, що заставляє їх займатися цією складною проблематикою. «Я вважаю, що кожен може стати ВПО у той чи інший момент свого життя, тому я по максимуму намагаюсь чимось зарадити, вислуховуючи та доносячи їхні потреби», — каже Дарлін. «Що цим людям дійсно необхідно, так це рівний доступ до реалізації своїх основних прав та стабільність, для того щоб вони могли планувати та будувати своє майбутнє», — переконливо додає Олександр із пасажирського місця.