Маленькими кроками до великих досягнень

Друзі кличуть Діяну «рішала» у позитивному значенні цього слова, і це прізвисько їй неабияк пасує. Вміння вирішувати проблеми — одна з найпомітніших особистісних якостей Діяни Манойловіч, яку вона довела до досконалості на службі в боснійській поліції в рідному Сараєво під час конфлікту в 1990-х роках.

«Я мусила цьому навчитися, і, зрештою, це допомагало», — з усмішкою на вустах каже 42-річна спостерігачка. Властиві їй від природи організаційні навички виявилися не менш корисними: відколи в серпні 2019 року Діяна приступила до виконання обов’язків заступниці керівника патрульного центру в Сєвєродонецьку, розташованому приблизно за 100 км на північний захід від Луганська, вона координує роботу понад 100 міжнародних спостерігачів та 39 місцевих співробітників СММ, а також здійснює контроль за використанням 61 транспортного засобу. Планування патрулів, складання розкладів, організація змін і техобслуговування автомобілів — і все це одночасно — само по собі завдання непросте, а в умовах нестабільної ситуації вздовж лінії зіткнення це завдання стає надскладним.

Однак Діяні не вперше стикатися з навантаженнями, які передбачає її посада. За 20 років служби в поліції як на батьківщині, так і в міжнародних місіях у неї сформувалося розуміння потреби адаптуватися до мінливого середовища, де має значення кожна дрібниця. Слушність цього справдилася під час її трирічної служби в Південному Судані.

«Це була непроста, але цікава, корисна і сповнена значення робота, — згадує спостерігачка, яка завершила навчання в центрі післядипломної підготовки поліцейських за напрямком «Політологія». — Я отримала задоволення від роботи в міжнародному колективі, від постійної взаємодії з людьми з різних культур. Для мене це — не проблема, а радше поштовх для дії».

У 2012 році Діяна повернулася до своєї роботи в Сараєво, але щось у ній змінилося.

«У тій самій сфері я хотіла зробити більше: спостерігати за ситуацією на місцях і мати змогу запевнити людей, які постраждали від конфлікту, що решті світу не байдуже».

Тому, коли СММ оголосила про набір персоналу, Діяна не мала жодних сумнівів — у липні 2015 року вона приєдналася до моніторингової команди в Луганську, а через рік перевелася до патрульного центру в Сєвєродонецьку. Невдовзі вона ясно зрозуміла масштаб труднощів як пов’язаних із переїздом, так і з емоційним сприйняттям дійсності, але стикатися з ними їй було не вперше.

Вона згадує, як під час патрулювання вони заїхали в село, розташоване на лінії зіткнення. Майже всі жителі виїхали з села— залишилася лише одна літня жінка.

«Попри емоційну виснаженість, вона не хотіла залишати місце, яке для неї завжди було домівкою. Ми зв'язалися з нею, довго говорили та занотували всі її потреби, щоб передати цю інформацію гуманітарним організаціям, які могли б допомогти. Думаю, що їй стало трохи менш самотньо».

Щоденні зусилля з координації роботи великої команди — завдання не з простих. Крім того, Діяна часто представляє Місію перед міжнародними та громадськими організаціями, а також органами місцевої влади. Команда здійснює спостереження та доповідає про політичну й безпекову ситуацію, а також ситуацію з дотриманням прав людини, привертаючи увагу до наявних проблем як всередині своєї зони відповідальності, так і за її межами.

«Не кожен зможе виконати цю роботу, для цього потрібно мати відповідні якості та навички: самовладання, дипломатичність, відкрите ставлення до людей, які у багатьох аспектах не такі як ти. Також треба чесно відповісти собі на дуже складне запитання: чи маєш ти ці якості? Наша присутність тут є визначальною. На місцях ми фіксуємо факти на основі наших спостережень. Ми є неупередженою стороною, що має вирішальне значення для розбудови довіри день за днем».

До створення атмосфери довіри ведуть дрібні кроки, які водночас можуть призвести до чималих досягнень, як-от, скажімо, міст у Станиці Луганській, де сталося важливе зрушення, що позитивно вплинуло на життя тисяч людей.

«Виконання мандата — це наш обов’язок, і ми повинні усвідомлювати, що саме цим ми надаємо людям підтримку».