Технічний моніторинг на лінії зіткнення: робота заради людей

Над Маріуполем, найбільшим містом на південно-східному узбережжі України, заграє світанок понеділка. У той час, коли більшість людей лише готуються до початку дня, Дарко, колишній офіцер прикордонної поліції з Північної Македонії, вже прямує до патрульного центру СММ. На нього чекає чимало роботи, тож не можна гаяти ані хвилини.

Два роки тому Дарко приєднався до СММ в якості експерта з камер і датчиків. «Робота  складна, але працювати з людьми з різних країн та з різним досвідом вважаю за нагороду», — каже він.

Проїжджаючи вулицями, вдягненими у зелень дерев, Дарко не відкриває вікон свого авто. Хоча надворі вже тепло, а місто розташоване на узбережжі Азовського моря, у повітрі витає аж ніяк не солоний бриз. Маріуполь — це один із найважливіших економічних центрів України. Такі об’єкти важкої промисловості, як морський порт, металургійні та хімічні заводи, завдали відчутного удару по довкіллю міста.

Приїхавши до патрульного центру, Дарко збирає команду з обслуговування камер на брифінг. Сьогодні їхатимуть до Широкиного, щоб відремонтувати камеру.

СММ стала використовувати системи відеоспостереження у 2015 році, і вони швидко стали важливими засобами технічного моніторингу поряд із безпілотними літальними апаратами. На сьогодні уздовж майже 500-кілометрової лінії зіткнення працюють 25 камер Місії.

Як відомо, спостерігачі не патрулюють у нічний час з міркувань безпеки, водночас камери мають технічну спроможність вести спостереження навіть у темряві, працюючи день і ніч. Камери разом з іншими технічними засобами дозволяють СММ вести цілодобове спостереження, фіксуючи порушення режиму припинення вогню та системи озброєння, розміщені з порушеннями Мінських угод.

З часу впровадження системи спостереження зафіксували 279 900 порушень режиму припинення вогню. Вони є основою технічного арсеналу Місії, що дозволяє виконувати доручені їй завдання згідно з мандатом та сприяти виконанню Мінських угод. Тож робота Дарко та його колег є надзвичайно важливою для Місії.

Разом з маріупольцем Артемом, інженером з ретранслювального обладнання, Дарко входить до складу невеликої команди з обслуговування камер у патрульному центрі в Маріуполі. Зважаючи на специфіку їхньої роботи в СММ, вони багато працюють фізично. Маючи кусачки, гайкові ключі та інші інструменти, вони ремонтують камери, та є експертами з інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ). Вони відповідають за підтримання у справному й робочому стані усіх восьми камер, за які відповідають. Безпосередньо на місцях вони працюють переважно з мастилами, металом та дизельними генераторами.

Дивлячись на велетенський монітор у центральному офісі СММ у Києві, керівник центру технічного моніторингу Йонас Халт пояснює: «Найважливіше для нас — підтримувати функціонування усіх камер СММ у режимі 24/7. Без сильної підтримки наших колег з обслуговування камер та з відділу ІКТ команді технічного моніторингу було б важко виконувати свої завдання».

Завантаживши броньовані машини, команда вирушає до Широкиного. Разом із Дарко, старшим патруля, та Артемом також їдуть водій і парамедик.

«Коли я влаштовувався на цю роботу, я хотів працювати з міжнародними колегами, — каже Артем. — Водночас у мене було відчуття, що, працюючи в СММ, я зможу зробити свій внесок у мирне вирішення конфлікту».

25 кілометрів дороги вони долають через східну околицю міста. У 2014 році деякі з цих районів утримували збройні формування. Сьогодні Маріуполь є прифронтовим містом, до лінії зіткнення всього лише пів години на авто.

Патруль швидко дістається Широкиного. Ця камера, як і багато інших, розташована в зоні підвищеного ризику. Щоб розпочати роботи, команді з обслуговування камер СММ необхідно отримати гарантії безпеки від Збройних сил України та збройних формувань.

На місці їх зустрічає група з розмінування Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Дарко знизує плечима: «Одного разу на шляху до камери знайшли міну, — з похмурим виразом обличчя говорить він і додає: — Нам слід бути дуже обережними у місцях, де ми працюємо».

Оглядаючи камеру, команда помічає значні пошкодження щогли осколками, а також декілька сегментів, що потребують заміни. На щастя, у них з собою достатньо запасних частин. Артем хитає головою: «Якби ми не були готові до всього, камера б не працювала ще декілька днів».

Обслуговування систем відеоспостереження — вимоглива робота. Кожну камеру слід оглядати щонайменше двічі на місяць. Серед можливих проблем перебої з електропостачанням, несприятливі погодні умови, знос обладнання та технічні несправності. Крім того, бувають пошкодження від вогню зі стрілецької зброї та вибухів. «Лише у 2020 році ми втратили чотири камери», — каже Артем, поправляючи кабелі.

За кілька годин команда замінила пошкоджені сегменти щогли. Попри бруд на руках та спітнілі обличчя, вони щасливі та задоволені.

На зворотному шляху до Маріуполя патруль зупиняється в Лебединському, маленькому селищі, де у 2014 році проходили серйозні бої. Купуючи воду в місцевому магазині, Дарко спілкується з місцевими жителями, які жаліються на проблеми з постачанням природного газу. Сівши в автомобіль, Дарко пояснює: «Так, ми — команда з обслуговування камер, але ми також виконуємо звичайні завдання спостерігачів. Якщо ми фіксуємо порушення режиму припинення вогню, ми доповідаємо про них. За нагоди ми спілкуємося з мирним населенням щодо ситуації в районі».

Споглядаючи Азовське море з пасажирського місця, Дарко підводить підсумок дня: «Мені подобається те, що я тут роблю. З навичками, які я здобув у своїй професії вдома, я дійсно можу бути корисним тут. Зрештою я працюю не просто з камерами, я працюю заради людей».