Дім там, де серце

Анна, старша асистентка відділу преси і публічної інформації СММ ОБСЄ, вже звикла давати пояснення щодо непростих питань та вміє працювати з інформацією та аргументами. Втім, вона не знаходить відповіді на єдине доволі часте запитання свого сина Олексія: «Коли ж ми поїдемо додому?»

Для Анни та її п’ятирічного сина дім, безперечно, там, де серце. Хоча Олексій народився у Києві, після того як Анна поїхала з Донбасу в 2014 році, його бабуся з дідусем, тітонька та двоюрідна  сестра залишаються у Горлівці та в інших непідконтрольних урядові районах. Як і сотні тисяч інших людей, яких конфлікт відрізав від рідних і друзів, вони вдвох якомога частіше перетинають лінію зіткнення. «Ми любимо приїздити додому, але щоразу так само нестерпно боляче прощатися»,— пояснює Анна.

Щоразу, коли їм час відправлятися на маршрутці в далеку дорогу до Києва, Олексія обіймають бабуся, уродженка зауральського містечка, та дідусь, який народився та виріс в Україні. Хлопчик вільно переходить з однієї мови на іншу, так само як і його мама. Власне, російська була рідною мовою Анни, але з 12 років вона навчалася українською і наразі їй навіть важко сказати, якою мовою вона володіє краще. Таке «поєднання» дало Анні відчутну перевагу. «Я не просто вивчила дві мови, — пояснює наша співрозмовниця. — Я навчилася поважати інших».

Перш ніж приєднатися до СММ, Анна працювала у прес-відділі футбольного клубу «Шахтар» (Донецьк). «То було неймовірно цікаво,— згадує Анна, підкреслюючи зокрема свою роботу з підтримки реалізації Глобальної комунікаційної стратегії УЄФА, де особлива увага приділялась боротьбі з расизмом та протидії іншим формам дискримінації. Потім Анна займалась кампанією «Шахтаря» «Давай, грай!», в рамках якої дітям з усієї України, зокрема тим, хто живе уздовж лінії зіткнення, надається весь необхідний футбольний інвентар і доступ до футбольних майданчиків, а також підтримка тренерів. «На місцевому рівні спорт має дуже потужну об’єднуючу силу та здатний єднати людей», — ділиться Анна своїми спогадами про досвід роботи з велетнями українського футболу.

Перехід із футбольної трибуни на лінію зіткнення відбувся легше, ніж очікувалося. Для Анни, яка наразі працює із запитами від ЗМІ, здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність та займається просуванням іміджу організації, робота в СММ стала продовженням кар’єри. Просвітницькі заходи, присвячені питанням мінної небезпеки, що вона проводила для дітей, які живуть уздовж лінії зіткнення, та висвітлення інформації про скрутне становище, в якому опинилися постраждалі від конфлікту люди, а також про роль спостерігачів у зниженні рівня напруження — це її скромний внесок у становлення толерантного та стабільного суспільства, та, зрештою, миру в її країні. «На запитання Олексія, коли ми поїдемо додому, я хочу одного дня відповісти йому, що це станеться скоро»,— каже Анна.