Надія у чашці

Самий звичайнісінький лоток — кілька дошок, накритих аквамариновою скатертиною з білими квітами, на якому покупців чекають сосиски, копчена свинина, мед, фрукти та чашки теплої кави.

Хоч який простий із вигляду, але лоток Наталії вкрай важливий для тисяч людей, які прямують через Березове, невеликий населений пункт у підконтрольних урядові районах Донецької області поблизу лінії зіткнення. Для людей, які очікують на перетин лінії зіткнення або вже провели в черзі чимало годин, саме Наталія та інші місцеві мешканці готують дуже потрібні під час часто виснажливої подорожі їжу та напої.

Її невелика справа дозволяє забезпечувати немолодих батьків, трьох дітей і двох племінників у значно постраждалому від конфлікту населеному пункті, який опинився під перехресним вогнем. Але це не унікальний випадок. 42-річна жінка — одна з багатьох переважно жінок-підприємниць у цьому районі, які, зважаючи на конфлікт тривалістю понад 5 років і, надто, на спричинений ним економічний хаос, знайшли нішу та намагаються задовольнити потребу в усьому необхідному: від закусок і до ночівлі. «Ми отримали чимало допомоги, однак зрештою люди у цій громаді самостійно стають на ноги, — розповідає Наталія спостерігачу СММ. — Стійкість перед труднощами не є чимось новим для місцевих мешканців».

Наталія описує деякі труднощі, з якими доводиться стикатися їй та місцевій громаді. Вона розповіла, що конфлікт призвів до закриття місцевої свиноферми, внаслідок чого вона втратила роботу. «Планується закрити місцевий дитячий садок, а також пункт швидкої допомоги, а найближча лікарня розташована за 30 кілометрів, — каже вона за своїм лотком, коли випала вільна від роботи хвилинка. — Це важко».

Ззовні, як свідчення складності ситуації, вишиковуються понад десяток автобусів і мікроавтобусів для перевезення пасажирів. Ще тисячі людей, серед яких багато літніх, ідуть пішки. Вони несуть поліетиленові пакети та тягнуть кравчучки повз червоно-білі знаки, що попереджають про наявність мін та невибухлих боєприпасів. Реальна небезпека чатує на тисяч людей, які щодня проходять через пункти пропуску вздовж щільно замінованої лінії зіткнення, де, наприклад, у лютому в сусідній Оленівці загинули двоє, а одного було поранено, коли їхній автомобіль наїхав на, ймовірно, протитанкову міну.

Тим 200–300 людям, які зупиняються біля її лотка упродовж дня, Наталія пропонує дещо безцінне, більше ніж просто продукти на її саморобному прилавку.

Якщо ж покупець запитує, коли закінчиться конфлікт, у неї вже є готова відповідь.

«Скоро… Він повинен завершитися скоро», — відповідає вона сповнена надією.