Едемський сад у Станиці Луганській

На долю Євгенії, яка працює гінекологом у лікарні у Станиці Луганській, за її безмаль 70 років випало більш ніж достатньо болещів та радощів, а надто впродовж останніх п’яти років.

Через бойові дії багато людей були змушені залишити свої домівки, проте багато хто залишився у селищі, покладаючись на Євгенію і на ту вкрай важливу медичну допомогу, яку вона та інші надають у лікарні.

Коли нещодавно спостерігачі СММ ОБСЄ навідалися до неї, вона згадувала про пологове відділення (наразі закрите), де вона та п’ятеро інших лікарів не лише рятували життя, але й допомагали народитися новим життям. «Моє серце колись переповнювала радість, — каже вона, — коли я бачила здорових матерів і їхніх новонароджених немовлят».

Чимало змінилося, відколи через інтенсивні бойові дії на самому початку конфлікту пологове відділення закрили. Коли обстріли та вибухи гриміли зовсім поряд, породіллі боялися залишатися в лікарні на ніч, а деякі лікарі навіть звільнилися.

Оскільки на лікарні Луганська, до якого лише 16 кілометрів, породіллі більше не можуть покладатися, бо поїздка туди пов’язана з тривалими процедурами проходження блокпостів і небезпекою через близькість лінії зіткнення, найближче пологове відділення тепер розташоване приблизно за 70 кілометрів на північ, у Біловодську, куди можна доїхати лише по горбкуватій труській дорозі. «Ця ситуація дуже непокоїть тих жінок, у яких виникають серйозні ускладнення під час вагітності і пологів, — пояснює Євгенія. — А через те, що конфлікт спричиняє неабиякий стрес, не дивно, що такі випадки не рідкість».

Як і сотні тисяч інших людей уздовж всієї лінії зіткнення на сході України, Євгенія не захищена від стресу, під щоденним впливом якого вона живе і працює в охопленому конфліктом регіоні. Якщо вона хоче відвідати друзів і родичів у сусідньому місті, то окрім подолання ризиків, пов’язаних із мінами, невибухлими боєприпасами та невпинними бойовими зіткненнями, їй, як і тисячам інших, часто літніх, людей, доводиться перетинати зруйнований міст у Станиці Луганській — єдиний офіційний пункт пропуску в усій Луганській області. Регулярна робота в поєднанні з любов’ю до городництва дозволяють Євгенії зберегти внутрішню духовну чистоту. «Мій Едемський сад — це лише 18 соток», — каже вона про свій город, де вирощує овочі та квіти.

У цьому коловороті життя під тягарем болючої реальності сьогодення Євгенія випромінює оптимізм і надію. Приклад Євгенії надихнув її онуку, вже майже випускницю, стати гінекологом. Вона має надію, що одного дня пологове відділення знову відкриють і нові життя починатимуть свій шлях в умовах миру та безпеки. «Із миром прийдуть здоров’я та благополуччя усіх матерів, — каже вона, — а в моєму Едемському саду знову зацвітуть квіти».