Школа етичної журналістики в Україні допомагає розвіяти міфи та стереотипи

На перший погляд, Костянтинівка в центральній частині Донбасу є одним із звичайних та сумних індустріальних містечок. Але сіра обкладинка лише приховує енергійну, мультикультурну громаду, яка лікує мистецтвом рани конфлікту.

Люди західної України знають дуже мало про реальне життя своїх співвітчизників на Сході, і ця недостатня обізнаність породжує стереотипи, каже Ольга Кулько, головний редактор газети «Вільне життя», що у Кіцмані, Чернівецька область.

Кулько – одна з тридцяти медійників, що взяли участь в Школі етичної журналістики, організованої Координатором проектів ОБСЄ в Україні в квітні, липні та серпні цього року. Один із трьох п’ятиденних модулів школи проходив саме у Костянтинівці. Два інших – в Ужгороді, на Закарпатті, та у Маріуполі, на південному сході. Школа мала на меті надати журналістам потрібний інструментарій для роботи з чутливими темами, наприклад, щодо підготовки матеріалів про меншин у ситуації конфлікту.

Події, що відбуваються в містах, таких, як Костянтинівка, дуже часто не потрапляють у ЗМІ саме через складність проблем та ризики висвітлення ситуацій, пов’язаних з конфліктом.  Неетичне чи невміле висвітлення вразливих груп чи постраждалих від конфлікту людей може позначитися на їхній безпеці, призвести до напруження та підірвати довіру до журналістики в цілому. Дослідження, проведене 2016 року за підтримки Координатора проектів ОБСЄ

продемонструвало, що багато журналістів добре розуміють ці ризики і тому взагалі стороняться таких чутливих тем.     

І навпаки, подача інформації в новинах дуже часто не дає уявлення про справжні людські історії, що призводить до створення узагальненого та небезпечного образу «іншого», переконаний Максим Буткевич, один із тренерів школи та керівник проекту «Без кордонів»: «Це робить меншини, що і так перебувають в ситуації небезпеки, ще більш вразливими, створює атмосферу дискримінації, сегрегації, в якій прийнятними стають злочини на ґрунті ненависті».

Школа дала учасникам можливість дізнатися від провідних українських та іноземних журналістів і медіа-експертів нюанси медійної етики, конфліктології, критичного мислення та правових аспектів їхньої роботи. В кожній з трьох локацій Школи учасники мали можливість зблизька познайомитися з життям людей з різних вразливих груп. В Костянтинівці вони, зокрема, знайомилися з тим, як місцеві громади віднаходять своє нове життя після нещодавніх військових дій.

Одна  учасниць, Світлана Варвянська, журналіст з газети «Трибуна», з Полтави, розповідає, яким відкриттям для неї було бажання місцевих людей принести позитивні зміни в свої міста. «Мене вразив ентузіазм, з яким вони відновлюють зруйновані промислові зони та дають їм нове життя, створюючи мистецькі хаби, фестивалі та танцзали. Це заслуговує на більше живих та яскравих розповідей в медіа,» - каже вона.

Другий п’ятиденний модуль в Ужгороді. Де проживає багато ромів та інших національних меншин, дав журналістам можливість подивитися на те, як стереотипи стають проблемою для людей і в західній частині країни. І насамкінець, у Маріуполі, поблизу контактної лінії, учасники мали можливість поспілкуватися з екс-комбатантами, членами їхніх родин, жінками та дітьми, постраждалими від конфлікту.